Таня і Макс Кідруки: «Ми заснували видавництво, щоб створювати класні українські книжки й кайфувати від процесу»

15 листопада 2022 року Таня і Макс Кідруки заснували видавництво «Бородатий Тамарин». За два роки друком вийшло 13 книг, які поповнили п’ять серій – Corvus, Аксолотль, Монтосьєль, Самотній Джордж та Нові Темні Віки.

Ми розпитали у співзасновників, чому вони вирішили видавати науково-популярну літературу, що їх надихає працювати та які книги перевершили їхні очікування. Найцікавіше – далі.

Таня Кідрук: Надихає процес роботи над книжкою від – читання оригінального тексту до отримання накладу. Мені подобається завіряти український переклад, робити верстку, дизайн, розмірковувати над просуванням новинок. Часто ми додаємо в наші книги кольорові вклейки, яких не було в оригінальному виданні. Наприклад, у книзі «Як я вбив Плутон і чому це було неминуче» є така вклейка, затверджена Майклом Брауном.

Ми заснували видавництво не для заробітку, а для того, щоб створювати класні українські книжки й кайфувати від процесу. Якщо вони надихають наших читачів на роздуми чи подальше вивчення теми, це прекрасно. Заради цього ми й працюємо.

Макс Кідрук: Мене ніщо не надихає. Я просто хочу, щоб всі від мене відчепилися і дали спокійно писати «Колапс».

Ви могли піти легшим шляхом – видавати популярні ромкоми й фентезі, однак обрали науково-популярну літературу, яка досі не те, щоб дуже популярна в Україні. Як зауважила Таня, ваш бізнес – це історія передовсім не про заробляння грошей, а про бажання дати людям через якісну книжку якісні знання. Чому для вас це важливо?

Таня Кідрук: Науково-популярна література, як і художня, виховує, але вона націлена трошки на інше. Наукпоп руйнує поширені міфи, розширює знання, отримані в школі, вражає. Інколи трапляється, що люди нічого не знали про комах чи динозаврів, але завдяки нашим книгам відкрили для себе нові світи. Я вважаю, що хардові наукові книжки роблять нас підкованими в різних сферах. Читаючи їх, ми розвиваємо критичне мислення, вчимося дискутувати, зрештою навчаємося.

На жаль, якісної науково-популярної літератури в Україні мало. Хочеться, щоб її було більше. І при цьому хочеться, щоби її популяризували правильно, не відлякуючи людей. Наукпоп – це цікаво, весело, пізнавально. Ми намагаємося просувати книгу так, щоб наша розповідь спонукала взяти її до рук і принаймні спробувати зануритися у той світ, про який людина раніше нічого не знала.

Макс Кідрук: Жанрових книжок зараз хоч греблю гати. І від цього перенасичення програє багато гравців ринку, особливо якщо всі ці книги однотипні. Тож намагатися втиснутися в цей сегмент – це собі дорожче. Ми видаємо наукпоп, бо його не вистачає на ринку. Якщо якісь інші книжки точно видадуть без нас, то ті книжки, які видає «Бородатий Тамарин», напевно, ніхто б не видавав.

Ви берете участь у всіх процесах – від придбання тайтлу до пакування посилок читачам. Чого вас навчив цей досвід, які сильні й слабкі сторони підсвітив?

Таня Кідрук: Якщо говорити про слабкі сторони, то мені важко делегувати роботу. Простіше взяти й зробити все самій, бо так буде швидше й одразу так, як я хочу. Але це неправильний підхід. Тому я дозволяю людям робити щось замість мене і припускатися помилок, на які адекватно реагую.

Багато в чому наше видавництво зав’язане на особистих брендах. Переважно – на особистому бренді Макса. Тож навіть за великого бажання відсторонитися від усіх робочих процесів просто неможливо. Ми не безлика організація, за якою стоять сотні працівників. Ми конкретні люди, яких знають читачі. «Бородатий Тамарин» – це наші обличчя, а відповідно – і наша репутація.

Про сильні сторони мені важче говорити, але я дізналася, що швидко навчаюся. До заснування видавництва мені не доводилося займатися видавничою справою. Однак я максимально швидко опанувала цілу систему – від купівлі прав до розповсюдження книг. Очевидно, що попереду ще купа роботи, але за ці два роки ми вже видали 13 класних книжок.

Макс Кідрук: Мене трохи спантеличило це питання. Якісь сильні й слабкі сторони… Навіть не знаю. Я пакую і тягаю книжки на «Нову пошту», бо це треба комусь робити. Якщо швидко обклеювати коробки скотчем, це моя сильна сторона, то нехай буде.

Існує вислів: «Не судіть книгу за обкладинкою». Над усіма обкладинками «Бородатого Тамарина» команда працює не один місяць, ретельно обдумуючи композицію, кольори, шрифти. Дивлячись на них, відчуваєш захват і дитинну радість. Чи може, на ваш погляд, класна книжка добре продаватися під невдалою обкладинкою? І чому людям хочеться мати книжку з гарною обкладинкою?

Таня Кідрук: Мені подобається цей вислів, бо для мене обкладинка ніколи не була настільки важливою, як, наприклад, для Макса. Я обираю книжку не за обкладинкою – читаю відгуки, біографію автора, уривок для ознайомлення. Але треба розуміти, що це добре працює з визнаними авторами, бестселери яких цінують саме за якість тексту. Коли ми говоримо про науково-популярну літературу, написану вченими, яких на українському ринку навіть не знають, треба захоплювати увагу книгогризів чимось іншим, на кшталт яскравої, неординарної обкладинки. Нейтральна обкладинка, невідомий автор, незрозуміла назва не підштовхують до купівлі. Людям хочеться витрачати гроші на естетичні книги, які гарно впишуться в інтер’єр, тішитимуть око на книжковій полиці. Тим паче книга зараз коштує недешево.

Ми приділяємо багато уваги обкладинкам усіх наших книг, бо зазвичай видаємо книжки, які не на слуху. Стильна, серійна обкладинка – це інструмент продажів, спосіб запам’ятатися, вирізнитися з-поміж інших видавництв і заохотити потенційного читача взяти нашу книгу до рук та принаймні прочитати, про що вона.

Макс Кідрук: Цей вислів ні про що. Таня слушно зауважила, що люди однаково дивляться на обкладинку, особливо, якщо не знають автора. Так, хороша книжка теоретично може добре продаватися з поганою обкладинкою, такі випадки є. Але абсолютно точно з хорошою обкладинкою вона продаватиметься значно, значно краще. Тому їй потрібно приділяти увагу. А в нашому випадку неабияку, бо ми видаємо науково-популярну літературу, цінність якої ще маємо довести.

За два роки ви видали 13 книжок. Яка з них перевершила ваші очікування, а яка навпаки не виправдала?

Таня Кідрук: Мої очікування перевершили дві книжки. Перша – це «Жали, дзижчи, кусай». За пів року ми розпродали майже весь наклад. Друга – «Усі ці світи ваші». Видавництво вже додруковувало 2 тисячі примірників, які теж майже закінчилися. Зараз думаємо про наступний додрук.

Книжок, які не виправдали очікування, немає. Ми видаємо наукпоп, і чудово розуміємо, що якісь із наших тайтлів продаватимуться краще, а якісь гірше, і це нормально.

Макс Кідрук: Мої очікування перевершила «Колонія». Ми готували її до друку восени і на початку зими 2022-го року. Тоді взагалі не було уявлення, чи існуватиме хоча б якась інфраструктура у прийдешньому році, чи працюватиме пошта, чи працюватимуть банки. І ми мали не просто занижені очікування щодо цієї книги, ми взагалі не мали ніяких очікувань. Тому, коли сьогодні говоримо про загальний наклад у 52 тисяч примірників, то це точно більше тієї цифри, на яку я розраховував навіть без повномасштабного вторгнення.

Книг, які не виправдали очікування, погоджуюся з Танею, немає. У нас всі книжки продаються непогано. Нещодавно ми випустили книгу Майкла Брауна «Як я вбив Плутон і чому це було неминуче», яка теж добре йде. Але, мені здається, люди ще не усвідомили наскільки це крута історія – передовсім життєва, а тоді наукова. Думаю, коли підуть перші відгуки, її купуватимуть ще більше.

Яку книжку, видану за другий рік роботи видавництва, читачі купували найактивніше? На ваш погляд, чому саме вона очолила топ продажів, за що ви її любите?

Таня Кідрук: Найкраще читачі купували книгу Блейна Гардена «Втеча з табору 14». І ми насправді очікували, що так буде. Адже це історія реальної людини, яка втекла з табору Північної Кореї та розповіла про свій шлях. Люди люблять читати про людей. У світлі останніх подій Північна Корея цікавить багатьох українців. І Блейн Гарден, завдяки спілкуванню із Шіном Тон-Хьоком, допомагає нам сформувати уявлення про цю найбільш закриту країну у світі. Перший наклад був 5 тисяч примірників і плануємо робити додрук.

Яка ситуація цьогоріч змусила вас понервувати й повеселила?

Таня Кідрук: Понервувати мене змусила історія, пов’язана з друком книги «Втеча з табору 14». Ми з Максом саме перебували за кордоном, коли друкарня надіслала нам фото перших зшитих книг. Там була халепа з кольоровою вклейкою, яку потрібно було замінити, тобто довелося переробити частину накладу. Розв’язувати таку проблему в телефонному режимі на відстані було досить складно. Відтак книга вийшла на два тижні пізніше, ніж планувалося, а ще на носі був наш перший фестиваль. Загалом дуже стресова ситуація.

Повеселила мене історія на FANCON, коли ми одягли Макса в костюм брахіозавра. Він ходив фестивалем із табличкою: «Динозаври не читали і вимерли». А коли була автограф-сесія, два організатори фестивалю прийшли на наш стенд підписувати книжки теж у костюмах динозаврів. Ми цього зовсім не очікували. Було дуже весело. Заради таких моментів, напевно, ми й існуємо.

Макс Кідрук: Я емоційно стабільний. Мене нічого не засмучувало і не веселило. Це робота, і я ставлюся до неї як до роботи – спокійно і відсторонено. Переймаюся, але без емоцій.

Що б ви сказали Тані й Максу Кідрукам, які 15 листопада 2022 року заснували своє видавництво з позиції дворічного досвіду?

Таня Кідрук: Насамперед я би сказала собі: «Ти ухвалила правильне рішення». І друге: «Попереду на тебе чекає величезна кількість роботи, багато стресових моментів і процесів, які ти не розумітимеш. Будуть безсонні ночі, роздуми, чи не зіллємо ми всі гроші на книжки й завтра не матимемо за що жити. Але поза тим ти отримаєш роботу мрії».

Макс Кідрук: «Треба ставити більшу ціну на «Колонію»!