Сім зимових книг від команди «Бородатого Тамарина» до Різдва і не тільки

Таня Кідрук, СЕО та співзасновниця видавництва: Я дуже люблю творчість Джона Толкіна, зокрема його книгу «Листи Різдвяного Діда». Щороку він писав своїм чотирьом дітям листи від Різдвяного діда, вигадуючи фантастичні історії про його життя та життя помічників на Північному полюсі. Описував їхні пригоди, перемоги й поразки, вплітав у ці історії посилання на реальне життя (особливо в останніх листах, де між рядками можна відчути вплив Другої світової війни), проте завжди закінчував тим, що доброго неодмінно перемагає.

Для мене ця збірка – як повернення у дитинство, у Нарнію, куди мені, як дорослій, вже закрита дорога. Часом у ці темні дні так хочеться повернутися у безтурботне минуле, коли світ був сповнений незвіданого і ти беззаперечно вірив у чудо. 

Збірку різдвяних листів, доповнену оригінальними ілюстраціями Толкіна, упорядкували та видали після його смерті діти. Але вона не лише створює новорічну атмосферу і повертає в дитинство, а й дозволяє відкрити іншу грань професора. Можливо, для когось вона стане приємним відкриттям. Із задоволенням колись читатиму ці історії своїм дітям.

Макс Кідрук, письменник, популяризатор науки, співзасновник видавництва: У мене все просто – «Біле Ікло» Джека Лондона. Цікава ідея, продуманий сюжет, зіткнення добра і зла, взаємини тварин і людей. Більшість читала цей текст у школі, але, ймовірно, тоді він сприймався як сльозлива історія про напіввовка-напівсобаку. У дорослому віці ви побачите у ній ще дещо – волю як основний інстинкт, важливість адаптації до нових умов, якщо прагнеш вижити, вміння чіплятися за щось хороше, коли тобі зле. Це сильна пригодницька повість, у якій сховано багато важливих і правильних речей. І, звісно, тут є усе, що треба на свята – зима, сніг, мороз.

Марі Максимів, дизайнерка: Я обрала нелегку книжку для зимових читань – роман американської письменниці Рути Шепетіс «Поміж сірих сутінків». У ньому авторка, голосом п’ятнадцятирічної художниці Ліни, розповідає про депортацію жителів балтійських країн під час Другої світової війни до Сибіру. Головну героїню разом із мамою і десятирічним братом посеред ночі арештовують офіцери НКВД. За деякий час вони опиняються у крижаному таборі смертників, де будуть змушені боротися із нестерпним холодом, голодом і хворобами. Все це Ліна документуватиме у своїх малюнках.  

З одного боку цей текст складний, бо показує невигадану жорстокість сталінського режиму. А з іншого натхненний, бо в ньому є місце для людяності, любові, жаги до життя. Роман емоційний і складний, але вартий часу й уваги, зокрема й на свята. Бо Різдво буває різним (у героїв книжки воно сумне й безрадісне), а мало би бути в усіх неодмінно щасливим. 

Христя Дяченко, SMM: Моя улюблена зимова книжка – «Дитина півночі» Едіт Патту. Це крижана, нордична казка для дітей та дорослих із атмосферою снігової Норвегії, вайбами «Снігової королеви», «Красуні та чудовиська». Але тут немає принца на білому коні, який мчить визволяти беззахисну принцесу з лап чудовиська. Навпаки, головна героїня Руз вирішує в далеку дорогу разом із Білим Ведмедем, щоб урятувати свою сім’ю, не покладаючись ні на яких принців. 

Історія легка, але не банальна, персонажі цілісні і живі, за ними цікаво спостерігати. Підліткою я читала її щозими, тому вона цінна для мене як спогад про затишні вечори з іншого життя, де немає війни. Спочатку повномашстабки я не могла читати цю книжку російською, але й не могла позбутися спогадів про неї. Нещодавно нарешті придбала українською і на свята перечитаю – уже не дочекаюся, коли це станеться.

Наталія Бондарчук, менеджерка із замовлень та клієнт-підтримки: Цього року я прочитала підряд кілька книг про війну, тому в якийсь момент захотіла перемкнутися на легку, вигадану історію. У книгарні консультантка порадила мені «Зимове сонцестояння» Розамунди Пілчер, за що я їй дуже вдячна, бо вже з перших сторінок поринула в передноворічну атмосферу, сповнену сімейного затишку і тепла. 

Отже, у Шотландії за певних обставин зустрічаються п’ятеро людей. Усі вони пережили різні трагедії, мають свій біль. Однак є дещо, що їх об’єднує – віра в те, що все буде добре, тим паче напередодні Різдва.

Читаючи цю книгу, я проживала маленьке життя з кожним героєм чи героїнею. Заварювала разом із ними каву, виходила за покупками, милувалася зимовою красою Шотландії, яку авторка детально і майстерно описує. 

«Зимове сонцестояння» – історія  про втрату, кохання, добро, надію, дружбу і віру в те, що щастя вистачить на всіх. Після її прочитання хочеться обійняти рідних і сказати їм, як сильно ви їх любите.

Микола Костирко, developer: Я – фанат «Різдвяної пісні у прозі» Чарльза Дікенса, яку перечитував багато разів. Щозими дивлюся фільм, знятий за її мотивами. Люблю цю історію за особливу атмосферу, Дух Різдва, віру Дікенса в людство. За посил, що по-справжньому багата не та людина, яка має купу грошей, а та, яка вміє любити, приходить на допомогу, радіє дрібницям. Словом, збагачена духовно. Інколи ми забуваємо про це, а «Різдвяна пісня в прозі» – чудова можливість нагадати собі про справді цінне в нашому житті.

Тетяна Крисюк, комунікаційниця: Книга, яку ви точно маєте прочитати цієї зими – це, звісно, «Північний полюс» Роберта Пірі, яка вже у січні 2025 року вийде друком у «Бородатому Тамарині». Це максимально зимова історія, читаючи яку, ви будете думати: «Як добре, що Пірі вже досягнув Північного полюса, тож мені не доведеться, бо раптом би закортіло». 

На Різдво ми прагнемо дива, але часом забуваємо, що більшість вимріяних нами див насправді залежать від нашої наполегливості та сміливості спробувати ще раз. А потім ще раз. І ще раз. Пірі двадцять три роки витратив на здійснення своєї мрії, яка була недосяжним дивом для багатьох людей. Він не зупинився, коли йому не вдалося досягнути Північного полюса, тож і ви не зупиняйтеся, що б не робили і про що б не мріяли.  

P.S. Мене не примушували обирати цю книгу, це було моє зважене і свідоме рішення)