Нонфікшн — не читання заради читання, а той випадок, коли потрібно напружувати мізки, щоб аналізувати й запам’ятовувати нову інформацію. Та це один із небагатьох дієвих і безболісних способів по-справжньому зростати, розвиватися і виходити за межі шкільної програми.
Нижче ділимося трьома фактами, які, сподіваємося, надихнуть вас читати нонфікшн щодня.
Юлія Малета, букблогерка, SMM видавництва «Лабораторія»
«Нонфікшн — це зовсім не про те, «як змінити життя за 7 днів», і точно не синонім до «мотиваційної книжки». Так, мотиваційки існують, але це як називати супермаркет «відділом спецій». Насправді нонфік — це про світ у всій його складності: про людей, ідеї, історії, дослідження, відкриття — усе, що формує наше сьогодення.
Я читаю нонфікшн, бо мені важливо не просто знати, а розуміти. Як працює мозок і тіло? Як клімат впливає на наше здоров’я? Чому соцмережі змінюють уявлення про правду і яким чином впливають на демократію? Як звучали жіночі голоси в історії і чому так довго їх не було чутно? Нонфікшн допомагає краще розуміти не лише світ, а й себе в ньому.
Сучасна нонфік-література — це коли читаєш про штучний інтелект чи поведінку тварин, а відірватися не можеш, бо затягує, як добрий трилер. Ще трохи і натрапите на книжку, де Гокінґ пояснює чорні діри так, що хочеться обговорити це за кавою. Або навіть на побаченні.
Тож що з вами буде, якщо читатимете нонфікшн? Несподівано для себе почнете говорити про серотонін, підкорення Південного полюса і Марію Кюрі. А головне — всім буде цікаво.
Книжкові рекомендації від команди «Бородатого Тамарина»: «Північний полюс» Роберта Пірі, «Південний полюс» Руаля Амундсена, «У пошуках надії» Джейн Ґудолл.
Василь Байдак, стендап-комік, волонтер, автор і ведучий «Цейво Подкасту»
«Фікшн — це чудовий жанр, який мені сильно імпонує. Періодично, коли читаю художню літературу, думаю такий: от зараз я насолоджуюся прийомами, збагачуюся епітетами, метафорами, розширюю словниковий запас. Плюс класно працює візуалізація. Але потім відчуваю, що мені хочеться прочитати щось, побудоване на фактах. Бо нонфікшн, крім всього сказаного, ще й збагачує знаннями.
При цьому найбільше я люблю читати нонфікшн, який не особливо мені потрібен для моєї діяльності. Умовно — про горобців, орнітологію, або про загарбницькі види рослин, або про будівництво і походження певного виду каменю. Потім я цими фактами не оперую, ні, вони мої і я їх нікому не віддам. Чим менше людей знає про щось, що знаю я, тим приємніше мені.
Тож нонфікшн я читаю насамперед для того, щоб моє его, побудоване на знаннях, росло і збільшувалося. Ідеально було би після прочитання цікавого наукпопу викупляти весь тираж книги, щоб класні факти знали тільки я і автор чи авторка».
Книжкові рекомендації від команди «Бородатого Тамарина»: «Поховані в небі» Пітера Цукермана та Аманди Падоан, «Палюче тепло вб’є нас найперше» Джеффа Ґуделла, «Динозаври. Новий погляд» Майкла Бентона.
Олексій Коваленко, популяризатор природничих науки, письменник, засновник YouTube-каналу «Довколаботаніка»
«Нонфікшн я люблю історично — мені з дитинства подобається література про навколишній світ. Вона нагадує, що існують справжні й несправжні історії. Іноді це можна побачити в музейній діяльності: коли діти тримають у руках якийсь зразок, їм дуже важливо знати, чи справжній це зуб динозавра, чи репліка музейного експоната. І якщо виявляється, що репліка, враження суттєво псуються. З чудовими сюжетами, які створюють письменники, може трапитися така сама історія — вам подобаються вигадані ними світи, але трошки бісить, що вони далекі від реальності.
З усіх світів я найбільше люблю той, у якому мешкаю, попри те, що багато в чому він жахливий. Однак тут є багато живих і важливих істот, про які цікаво дізнаватися, і які потребують людської залученості.
Нонфікшн занурює нас у реальність, яка є не менш цікавою і захопливою, ніж вигадані світи. Вчить помічати деталі, які раніше здавалися неважливими, і розуміти, що навіть у чомусь найменшому і непомітному криється щось значуще і грандіозне.
Я пишу нонфікшн, щоб якомога більше людей дізналися те, що я знаю. І завдяки цим знанням змінювали своє мислення, звільнялися від закостенілих міфів, критично і масштабно мислили. Це моя єдина мотивація».
Книжкові рекомендації від команди «Бородатого Тамарина»: «Неандерталець» Сванте Паабо, «Усі ці світи ваші» Джона Вілліса, «Океани поза межами Землі» Кевіна Пітера Генда.
Усі книги «Бородатого Тамарина» тут.
Видавництво «Бородатий Тамарин» tamarinbooks.com © 2025
Товари
Інформація
Наші контакти
Пошук на сайті