Наступного року у видавництві «Бородатий тамарин» вийде культова книга Тома Вулфа «Нормальні пацани». Ми розпитали перекладачку Ярославу Панко та співзасновників видавництва Тетяну й Макса Кідруків про вибір назви, складнощі під час її перекладу та важливість цього тексту.
У чому полягала складність із перекладом назви?
Ярослава Панко: В оригіналі назва «The Right Stuff» дуже абстрактна й багатосенсова. Якщо не знати контексту, складно зрозуміти, про що вона. Якийсь невідомий матеріал/ речовина/ річ/ предмет? Якесь абстрактне ЩОСЬ? До того ж воно ще й правильне/ праведне/ справедливе/ доречне.
Що ж має на увазі автор? Спостерігаючи за авіаторами й першими астронавтами, він висуває ідею, що цим людям притаманне щось особливе, неназване, абстрактне, яке вирізняє їх серед інших. Якась особлива риса (незрозуміло навіть – характеру, тіла, духу чи, найімовірніше, всього разом), яку не можна описати одним словом. Це щось більше, ніж просто сміливість чи героїзм. Це тяга до ризику, бажання гострих відчуттів, бравада, зневага до правил, вміння зберігати холодний розум в найкритичніших ситуаціях, крутість, мужність, маскулінність і навіть надмірне его. Ця риса, яку ніхто не називає і про яку не говорить, для авіаторів інтуїтивно зрозуміла, відчутна і священна. Ти або її маєш, і тоді ти обраний, або ні. Автор пише про це надзвичайно метафорично і по-хорошому патетично, але водночас з тонкою іронією.
Виходить, цю назву можна тільки адаптувати таким чином, щоб вона виражала якусь з провідних тем чи якийсь із настроїв книжки. Це непросте завдання. Варіанти адаптації цієї назви в різних країнах дуже розмаїті, залежно від того, на якому аспекті історії фокусувалися локалізатори. До прикладу:
У нашому випадку завдання ускладнилося. На відміну від романських і германських мов, в українській немає прямого відповідника слову stuff, яким би можна було позначити і певну матеріальну речовину, і абстрактну категорію, наблизивши переклад до оригіналу.
Тетяна Кідрук: У книжці «The Right Stuff» Том Вулф описує підкорення космосу першою сімкою астронавтів. Правильними людьми, які мали потрібні якості для виконання надскладної роботи. З одного боку, ці люди надзвичайно професійні, розумні, сміливі психологічно витривалі, схиблені на космосі, а тому безстрашні й ризикові. Для них нормально випробовувати перші космічні апарати, ризикуючи своїм життям. А з іншого боку, вони обожнюють це життя, в якому є вечірки, танці, дівчата, алкоголь, витівки, шаленство, самовихваляння, змагання за першість, ризик.
Перекласти «The Right Stuff» буквально можна, але, як на мене, існує загроза загубити часточку сенсу, своєрідну гру слів: Stuff буквально означає «річ», але співзвучне зі словом Staff – «персонал». Нам здалося, що автор хотів це якимось чином обіграти: «правильна річ» і «правильний персонал».
Майстерність Тома Вулфа полягає в тому, що його слова мають безліч відтінків, які помічає читач. Він описує якості чоловіків, які підкорили космос, не підносячи їх у ранг святих, що треба було відобразити у назві.
Макс Кідрук: Ми працювали над цим текстом впродовж п’ятнадцяти місяців. І витратили незліченну кількість годин, розмірковуючи над назвою. Але проблема в тім, що в оригінальній назві використана абсолютно неперекладна гра слів.
Звісно, ми могли піти найлегшим шляхом, обравши банальну назву, як то «Справжні чоловіки» чи «Космічні герої». Але для нас важливо, щоб назва передавала зміст книги, була зрозумілою і водночас чіпляла.
«Нормальні пацани» зустрічаються у книзі Майка Маллейна «Верхи на шатлі», яку ми видали минулого року. Маллейн неодноразово згадує її, тож нам довелося почати мізкувати над назвою ще тоді, яка, зрештою, не змінилася.
Які варіанти назви книги були і вам подобалися?
Ярослава Панко: Я пропонувала, здається, «Хлопці хоч куди». Ще мені дуже хотілося погратися з ідіомами зі словом «тісто». Адже в подібному контексті українською мовою ми часто вживаємо вирази на кшталт «з якого ти тіста» (який ти), «з одного тіста» (однакові), «з крутого тіста» (крутий) тощо. Однак я так і не придумала доречного варіанта. Куди годиться «Із правильного тіста» чи щось у цьому дусі.
Тетяна Кідрук: Ми обговорювали назви «Хлопці хоч куди», «Хлопці, що треба», «Те, що треба». Але жодна з цих назв нам не подобалася. Перші дві не відображають навіженість астронавтів, їхні людські якості та слабкості, без яких вони б не були собою. Остання дуже абстрактна й незрозуміла. Навряд чи людина захоче придбати книгу з подібною назвою. «Те, що треба» – що це, про кого, треба кому?
Макс Кідрук: Мені подобалася назва «Годящі холопи». Я, звісно, жартую… Або ні.
Джонджо Букбайндер: Мені теж вона подобалася. Ех…
Звідки взялися «Нормальні пацани» і чому залишили саме цю назву?
Ярослава Панко: Ми вирішили зосередитися на іронічному настрої книги, і це вирізняє нашу назву від варіантів інших країн. Адже назвати цих людей просто сміливцями чи героями було б не зовсім правильно. За Вулфом вони радше іронічно ставилися до подібних титулів і геть не вважали себе такими. Назва, побудована навколо освоєння космосу, теж не зовсім відображає зміст книги. Так, вона про космос, але передовсім про людей – крутих відчайдухів і шибайголів: сміливих, веселих, простих, щирих, які понад усе люблять літати, часом хуліганити і розширювати межі в усіх сенсах. Це про таких собі guys next door, які, на перший погляд, не відрізняються від інших, однак, роблять неймовірні речі і проявляють майже незбагненну й ні з чим не порівнювану відвагу.
Тетяна Кідрук: У всіх книгах, які ми видаємо, головний акцент – на людях, без яких не було б усіх цих неймовірних відкриттів і досягнень. «The Right Stuff» – історія про зірвиголів, що не можуть жити без адреналіну. Їх боїться ризик, бо вони його переслідують. Власне, ризик є невіддільною частиною їхньої роботи.
Книжку можна було б назвати «Нормальні чоловіки». Але коли ми використовуємо слово «чоловік», а особливо в контексті перших польотів у космос, то не залишаємо місця для шалених, дещо підліткових витівок. Наприклад, якось астронавтам наказали не їсти перед здачею аналізів пряну їжу. А вони дружно пішли в забігайлівку, де наїлися найпекельніших страв, а зверху залили все дешевим пивом. Один із розумників висипав у стаканчик для аналізів соус із перцю халапеньйо, а наступного дня віддав його лаборантам, ржучи як кінь. Та вогненна червоно-бура маса була зразком… його діареї. Чи ж це не поведінка пацанів?
Макс Кідрук: У книзі йдеться про по-хорошому навіжених чоловіків. Вони впадали за жінками, не цуралися алкоголю, літали на надсучасних на той час літаках, які випробовували, і всіляко бешкетували. Та коли було потрібно, відкидали все й виконували свою роботу. В моєму уявленні – це саме те, на позначення чого використовуємо словосполучення «нормальні пацани». Воно іронічне, милозвучне і найважливіше – позбавлене дещо інфантильного й, на мою думку, недоречного у ХХІ столітті пафосу в назвах «Справжні чоловіки» чи «Обрані для слави».
Назва «Нормальні пацани» спровокувала деякі суперечки. Мовляв, «пацан» – це русизм. Насправді ні, пацан – українське сленгове слово. Ви знайдете його у Великому тлумачному словнику української мови, Словнику української мови у 20 томах, Словнику сучасного українського сленгу тощо.
Інша проблема – «Нормальні пацани» асоціюються у деяких читачів із назвою російського серіалу. Я, на щастя, російські серіали не дивлюся, тому таких асоціацій не маю. І, мені здається, що проводити таку паралель сьогодні вкрай неправильно.
Чому цю книжку треба прочитати всім, хто бодай трохи цікавиться космосом?
Ярослава Панко: Це класна книжка про неймовірних людей, першопроходців – цікавих, різних, неоднозначних, повнокровних персонажів. Про перипетії їхнього шляху в космос, а також стосунки між ними. Про зародження освоєння космосу, створення НАСА, шалених перегонів США з радянським союзом. У книзі є величезна кількість цікавих інсайдів про тодішні процеси, реалії та причини, чому все склалося так, а не інакше. Про американську авіацію, якій приділено стільки ж уваги, як і астронавтиці. І це надзвичайно цікаво.
Відсилки на цю книгу чи фільм на її основі ви знайдете майже в будь-якому творі про космос в американській культурі.
Тетяна Кідрук: «Нормальні пацани» – класика нової американської журналістики, яку започаткував Том Вулф. Ця книга виростила ціле покоління американських астронавтів – про неї згадують Майкл Маллейн, Скотт Келлі, Кріс Гедфілд та інші. Чому вона така популярна?
Насамперед завдяки вмінню Тома Вулфа зібрати зі слів живий, яскравий, легкий текст, який не відпускає ще довго навіть після завершення читання. Друга причина – автор не зображував астронавтів величними, ідеальними, правильними у прямому значенні цього слова. Він залишив у їхній правильності, необхідній для підкорення космосу, трохи місця для неправильних речей, які ми робимо. І третя причина – ця книжка надихає мріяти сміливо й масштабно, бо мрії, підкріплені діями, мають здатність збуватися.
Макс Кідрук: Із сімки нормальних пацанів розпочалося освоєння космосу. Наприклад, Джон Ґленн став першим американцем, який облетів Землю. Як це було, як змінило розуміння людиною Всесвіту? Маєте можливість дізнатися, прочитавши цю книгу, де є гостра, мов перець халапеньйо, конкуренція, ризик, тиск, кохання, біль, ейфорія, гумор. Все, як у житті.
«Нормальні пацани» – культова книжка, що виховала ціле покоління американських астронавтів. І тепер ми хочемо, щоб вона виховала не одне покоління українських астронавтів. Але якщо ви не плануєте ставати астронавтом чи астронавткою, ця історія однаково надихне вас повірити в себе!
Передзамовляйте книгу «Нормальні пацани» зі знижкою, щоб прочитати неймовірну історію про неймовірних людей першими.
Видавництво «Бородатий Тамарин» tamarinbooks.com © 2024
Товари
Інформація
Наші контакти
Пошук на сайті