Гриби видаються простими і зрозумілими: є їстівні і неїстівні, ростуть на деревах, під деревами, після дощу. Але насправді вони розумні — розв’язують складні завдання, не маючи мізків. Винахідливі — захоплюють комах, щоб через крихітні тіла своїх васалів поширювати спори й завершувати життєвий цикл. Впливові — понад 90 % рослин залежать від мікоризних грибів. Виробляють понад 60 % ферментів, якими люди послуговуються в промисловості, а модифіковані штампи дріжджів — понад 15 % усіх вакцин.
На роздоріжжі герої казок завжди мусять визначитися, куди йтимуть далі, — прямо, наліво чи направо, обов’язково при цьому щось втративши. Грибам обирати не доводиться, бо вони здатні галузитися й простувати кількома шляхами водночас.
«Коли щось стає їм на заваді, гіфи розгалужуються. Обігнувши перешкоду, кінчики гіф відновлюють першочерговий напрямок свого росту. Невдовзі вони знаходять найкоротший шлях до виходу, подібно до слизовиків, які можуть відшукати найшвидший вихід з IKEA», — пише Мерлін Шелдрейк у книзі «Заплутане життя».
Один гіфальний кінчик стає двома, тоді чотирма, відтак вісьмома, але їх пов’язує єдина міцеліальна мережа, або грибниця.
За деякими підрахунками, у грамі ґрунту може міститися від ста метрів до десяти кілометрів міцелію.
Формувати у ґрунті розгалужену грибницю, яка є основою життя, росту і розмноження, — доволі мудре рішення. А як щодо лишайників? Деякі види полюбляють оселятися на каменях і скелях, де не так багато поживних речовин.
Лишайник складається із гриба і водорості. Остання фотосинтезує, виробляючи поживні речовини, зокрема цукри. Ба більше, поступово організм розростається, вивільняє арсенал потужних кислот й інших сполук, які розчиняють мінерали в породі. Звідти лишайник отримує мікроелементи, наприклад, калій, кальцій, магній, залізо. А камінь розм’якшується до глиноподібної консистенції і стає крихким — починається процес вивітрювання.
«Коли лишайники відмирають і розкладаються, вони дають початок першим ґрунтам у нових екосистемах. Завдяки лишайникам нерухома мінеральна маса всередині гірських порід потрапляє в метаболічні цикли живих організмів. Частина мінералів у вашому організмі, ймовірно, колись пройшла через лишайник», — пояснює Шелдрейк.
Якщо раціон лишайника на камені збідніє, він буде засвоювати речовини з дощу та повітря — згодяться спори рослин, бактерії, мікроорганізми, мікрочастинки ґрунту, мінеральні крихти, які розносить вітер. У нього є не лише план «Б», а й план «В».
Гриби утворюють нові складні форми життя, швидко адаптуються, формують складні зв’язки і мережі. Кілька років тому вчені виявили грибницю опенька, яка простягнулася на 75 гектарах мічиганського лісу. Її приблизний вік — 2500 років. Для розуміння масштабів: площа київського парку імені Тараса Шевченка сягає 5,6 гектарів. Тобто площа грибниці опенька — це як 13 парків Шевченка.
І хоча у грибів немає мізків, нам, людям розумним, є чому в них повчитися.
Замовляйте книжку «Заплутане життя», щоб вивчати гриби, розуміти їх і надихатися ними.
Джерело фото: unsplash.com
Пошук на сайті
