5 фактів про автора книги «Нормальні пацани»

Факт №1: порушував правила 

На початку XX століття в Америці існувало неписане правило «не носити білий костюм після Дня праці», тобто спочатку вересня. Тож коли Том Вулф з’являвся на людях у костюмі кольору слонової кістки в поєднанні з яскравою краваткою чи носовою хусткою, це розцінювали як бажання привернути увагу. Дехто міг вбачати у його поведінці карикатуру на полковника Сандерса, засновника KFC, який також носив білий костюм. Але насправді Вулф зневажав безглузді правила і, звісно, прагнув уваги. 

Факт №2: не боявся критикувати інших

Під час навчання в Єльському університеті Вулф написав дисертацію на тему «Ліга американських письменників: комуністична організаційна діяльність серед американських письменників, 1929-1942». Професори, яким випала нагода її рецензувати, очікували побачити в цій роботі що завгодно, але не різку критику старшого покоління. Вони були шоковані цією витівкою. 

Ступінь доктора філософії майбутній журналіст і письменник все-таки отримав, але дисертацію зі зрозумілих причин переписав, після чого попрощався з академічним середовищем. 

Факт №3: серйозно заморочувався над кожним текстом

Ставши доктором філософії, Том Вулф надіслав понад 100 запитів щодо роботи у різні газети та журнали. Відповідь отримав лише з видання Springfield Union, де кілька років пропрацював репортером.   

Там його статті інколи публікували без підпису, але це не заважало Вулфу відточувати майстерність, яка привела його у Washington Post, а потім – у New York Herald Tribune. 

Вулфа відразу помітили, бо він писав великі і деталізовані тексти, створюючи ефект присутності. Наповнював їх діалогами, монологами, звуконаслідуванням. Описував деталі одягу чи зовнішності героїв, їхні емоції, міміку, манери тощо. Згодом це стане основою «нової журналістки», яка включає кінематографічність, діалоги, увагу до деталей та прийом хамелеона, коли автор розповідає про події від імені своїх героїв. 

Факт №4: не боявся критики від інших

За любов до деталізації та змішування фактів із художніми елементами деякі колеги-журналісти та письменники звинувачували Вулфа у спотворенні реальності, руйнуванні традиційних журналістських стандартів, надмірному драматизмі. Будь-які звинувачення «академічних писак» автор відкидав, адже сухий факт нікого по-справжньому не зацікавить, якщо він позбавлений життя.

Вулф любив експериментувати зі словами та краватками, провокувати людей на яскраві емоції та спостерігати за їхньою поведінкою. Це подобалося не всім.

Факт №5: не планував писати книгу «Нормальні пацани»

Вулф працював над журналістським проєктом про програму «Меркурій», який трансформувався у кілька сотень сторінок нонфікшну, що закохав у космос ціле покоління астронавтів. 

У цій книзі він у властивій йому манері описує не ідеальних астронавтів, а зірвиголів, які фліртують з дівчатами, розпивають алкоголь, коять дурниці, та вже наступного дня бездоганно виконують поставлені перед ними завдання. Є тут критика НАСА, бо замість того, щоб розповідати про реальну небезпеку програми, піар-служба агентства створювала космічний культ. 

1983 року за книгою зняли однойменний фільм, який отримав чотири статуетки «Оскар». А 2020 року – серіал, в якому творці зосередилися на особистих драмах астронавтів.

Після анонсу «Нормальних пацанів» деякі читачі запевнили нас, що не куплять книгу через переклад назви. Натомість ми певні, що Том Вулф був би від неї у захваті, бо порушував правила, привертав увагу та експериментував. 

Книгу очікуємо з друку навесні. До 1 березня ви встигаєте передзамовити її з приємною знижкою тут.