На моїй улюбленій світлині Джейн Ґудолл обіймає шимпанзе біля свого намету в Ґомбе на сході Танзанії. Вони тримаються за руки, міцно притулившись одне до одного. Між ними панує довіра або щось дуже схоже на неї. Її зробив Г’юго ван Лавік — фотограф, кінорежисер і перший чоловік Джейн. У шлюбі вони побудували дослідницьку станцію, народили сина.
На обкладинці українського видання книжки «У пошуках надії» — також фото авторства Г’юго ван Лавіка. Воно нагадує фреску Мікеланджело «Створення Адама», написану на стелі Сікстинської капели. Дитинча на світлині — Флінт. Хлопчик народився невдовзі після прибуття Джейн до Ґомбе.
У дитинстві Ванн, мама майбутньої приматологині, етнологині та зоозахисниці, привезла її до батькової матері на родинну ферму. Там допитлива дівчинка отримала завдання — щодня збирати курячі яйця. За кілька днів їй стало цікаво: з якого такого місця у курки виходить яйце?
Щоб з’ясувати це, вона залізла до курника, умостилася там і принишкла, коли пташка надумала нестися.
«Згодом курка підвелася, і мені вдалося розгледіти щось кругле й біле, що потроху виступало з-під пір’я між лапами. Раптом яйце з дивним звуком упало на солому. Задоволено квокчучи, курка стріпнула пір’ям, торкнулася дзьобом яйця та попростувала собі геть. Просто неймовірно, як чітко я пам’ятаю всю ту послідовність подій», — пригадує Джейн у книзі.
У курникові вона просиділа чотири години, не знаючи, що рідні тим часом навіть у поліцію зателефонували. Ванн, попри тривогу, доньку не насварила, бо розгледіла блиск в очах дитини, яка щойно здійснила дивовижне відкриття.
Джейн пише, що мама змалку плекала й заохочувала її пристрасть до природи й тварин. Учила вірити в себе і намагатися зробити все можливе. Саме тому вона, молода біла некваліфікована жінка, вирішила взятися за реалізацію потенційно небезпечного і малоперспективного проєкту.
У Ґомбе Джейн прокидалася о 5:30, робила каву і в темряві простувала на Вершину, свій спостережний пункт, де впродовж дня чекала на шимпанзе. Скелястий виступ підіймався приблизно на 150 метрів над озером, дозволяючи оглядати одразу дві долини — Какомбе і Касакела.
Вона терпляче спостерігала і слухала. Щоби наблизитися до приматів хоча би на 90 метрів, їй знадобився рік. Але Джейн уміла чекати з дитинним захватом й інтересом, даючи тваринам простір і свободу: чи то в курнику на родинні фермі, чи то у сповнені таємниць Африці.
У книзі вже доросла популяризаторка науки розмірковує, якою б людиною стала, якби мама виховувала її інакше?
На YouTube є відео, яке відтворює щемливий момент повернення шимпанзе Вунди у природне середовище. Щойно його випускають з дерев’яної клітки, він немов би прагне скоріше втекти, збентежено роззирається довкруж і гу́кає. Та зрештою повертається до людей і певної миті міцно обіймає струнку жінку зі зібраним у хвостик волоссям, яка весь цей час не зводить з нього очей і усміхається. Вона пригортає його до себе і гладить, доки він не вирішує піти. Ця жінка — Джейн Ґудолл.
У матеріалах про неї згадують важливий факт: приматологиня першою довела, що шимпанзе видозмінюють предмети, мають складні соціальні зв’язки, емоції та почуття. Та насправді вона змінила наше ставлення не лише до приматів, а й до усіх тварин і людей загалом, бо ми різні, але рівні.
Джейн вірила в Бога, про що пише у своїй книзі «У пошуках надії». Пише про мрії, прагнення, перший невдалий шлюб, материнство, самотність, смерть другого чоловіка від раку. Цей досвід сформував її як лідерку, яка 65 років поспіль рятувала шимпанзе, відстоюючи любов і співчуття. Тож я хочу, щоби ви бачили у ній не лише набожну жінку, а жінку, котра вірила передовсім у себе і діяла, бо:
«Кожна людина має значення.
Кожна людина має свою роль.
Кожна людина творить зміни».
1 жовтня 2025 року Джейн померла на 91 році життя. Її смерть боляче вразила нашу команду. Ми безмежно сумуємо, але водночас усвідомлюємо, що маємо плекати любов до всього живого й жагу до знань.
Якщо ви дочитали до цього місця, будь ласка, погодуйте сьогодні бездомного котика або песика, почешіть за вушком, підтримайте Gostomel Shelter, що зараз готується до зимівлі, або інший притулок посильним донатом.
Людина складається з дієслів. Вона розуміє, помічає, рятує, оберігає. Бо інакше, як міркує наша Таня Кідрук, які з нас люди?
Тетяна Крисюк
Джерело всіх фото до статті: National Geographic
Автор: Г’юго ван Лавік
Пошук на сайті
