«Бог не грає в кості», — сказав Альберт Айнштайн, на що Нільс Бор жартома відповів: «Не вказуйте Богові, що йому робити».
Бор був прихильником принципу доповняльності і теорії ймовірності. 1927 року на Сольвеївському конгресі він відстоював Копенгагенську інтерпретацію. За нею у квантовому світі ніщо не визначене, а результат виникає лише у момент спостереження.
Натомість Айнштайн вірив у реалістичні та детерміністичні теорії, категорично не погоджуючись із Копенгагенською інтерпретацією. На його думку, все, що відбувається в природі, зумовлено універсальним законом. І якщо людина бачить випадковість у квантовій фізиці, то виключно через обмеженість розуму, який не здатен осягнути і відчути Всесвіт. Інтуїція важила для нього дуже багато.
«Ви дійсно вважаєте, ніби Місяць існує, тільки коли ви на нього дивитеся?», — апелював до квантових теоретиків Айнштайн.
Коли він говорив про Бога, який не грає у кості, то мав на увазі не буквально біблійного творця, а те, що реальність існує сама по собі, а не виникає лише у момент спостереження.
Дискусія Айнштайна-Бора розпочалася на Сольвеївському конгресі, більшість учасників якого підтримали Копенгагенську інтерпретацію. Опісля Айнштайн неодноразово намагався переконати Бора в протилежному. Обмінюючись аргументами, фізики стимулювали розвиток квантової фізики не один рік поспіль. Суперечка їх не виснажувала, а надихала працювати ще більше, копати ще глибше.
Зрештою дебати науковців вийшли за межі фізичних кіл, пронизавши культуру й філософію. Чого тільки вартий кіт Шрединґера, який сьогодні широко використовують у масовій культурі. В чому його суть?
Уявна кішка сидить у закритій коробці разом зі спеціальним механізмом: якщо один атом радіоактивної речовини розпадеться, детектор запустить молоток, який розіб’є колбу з отрутою, і кішка загине. Якщо атом не розпадеться, вона залишиться живою. З точки зору квантової механіки, доки ми не відкрили коробку, атом перебуває у суперпозиції двох станів — «розпався» і «не розпався». Відтак кішка теж опиняється у парадоксальній суперпозиції — «жива і мертва одночасно».
Манжит Кумар, автор книжки «Квант», створив колективу біографію найвидатніших фізиків першої половини XX століття. У ній йдеться не лише про Бора й Айнштайна, а й про Ервіна Шрединґера, Вернера Гайзенберґа, Макса Планка, Ернеста Резерфорда та багатьох інших.
Кумар садить нас у машину часу і повертає у минуле, яке визначило наше майбутнє. Розповідає про мрії, суперечки, конфлікти, дружбу, неприязнь, що пов’язували надзвичайно розумних і амбіційних людей, ідеями яких ми послуговуємося нині.
Джерело фото: Wikimedia Commons
Справа наліво: Нільс Бор, Джеймс Франк, Альберт Айнштайн, Ісидор Рабі.
Пошук на сайті
