Марі Максимів: «Прискіпливість до деталей – те, за що я обожнюю «Бородатого Тамарина»

Марі Максимів – штатна дизайнерка видавництва «Бородатий Тамарин». Усі обкладинки для наших книг створює саме вона. Ми розпитали її, за що вона любить свою роботу, як довго працювала над першою обкладинкою для видавництва і як вижила після створення обкладинки для книги «Вижити».

Марі, як давно ти займаєшся дизайном обкладинок книг? І чому тобі це цікаво?

Дизайном обкладинок я займаюся не так вже й давно – десь півтора року. До того робила дизайн для поліграфії і соцмереж, ілюструвала дитячі книги, верстала книги. Тобто робила багато різної роботи, пов’язаної з дизайном обкладинок, але завдяки «Бородатому Тамарину» освоїла ще й цю нішу.

Мені цікаво ілюструвати обкладинки, бо я люблю книги. Люблю їх купувати, читати, розглядати, нюхати. Звісно, я вже не можу сприймати книгу виключно як читачка, бо одразу вмикається моя професійна частина. Але робота з книгою – читацька чи дизайнерська – робить мене щасливою.

Як ти потрапила в «Бородатий Тамарин»?

Побачила в соцмережах допис, в якому йшлося про те, що Кідруки шукають дизайнера на часткове навантаження. Я тоді саме дочитала «Колонію», яка справила на мене неймовірне враження, і подумала: «А чому б не податися?». Великих надій не покладала, налаштовувала себе на те, що це просто спроба. За деякий час отримала тестове завдання – треба було зробити афішу для туру Макса з «Колонією» Україною. Знову ж таки без зайвих сподівань виконала тестове і надіслала. Виявилося, що мій дизайн сподобався – так і потрапила в «Бородатий Тамарин».

Потім я цю афішу переробляла ще разів зо п’ять – кардинально. Від першого варіанту взагалі нічого не залишилося (сміється). Але зрештою ми довели її до ідеалу, вона сподобалася всім. Після випробування афішею я почала отримувати ТЗ на інші завдання і поступово влилася в команду. Нині – я штатна дизайнерка «Бородатого Тамарина», чим неймовірно пишаюся.

Як тобі працювати в «Бородатому Тамарині»?

Як мінімум – не сумно. «Бородатий Тамарин» весь час тримає мене в тонусі, не дає розслабитися (сміється). Я роблю дизайни обкладинок, банери для сайту, зображення для таргетованої реклами, афіші, готую книги до друку. Мені постійно пропонують цікаві й нові задачі, завдяки чому я і розвиваюся, і навчаюся. Це дуже цінно.

Бували моменти, коли я одночасно отримувала задачі від Макса, Тані, smm-ниці, комунікаційниці і не знала, за що хапатися. Але якщо роботи багато, вона несеться з усіх боків, ми визначаємо пріоритетну задачу. Макс каже: «Так, Марі не чіпати, вона робить мою таску».

Із яких етапів складається робота над дизайном книжки?

Перший етап – це постановка ТЗ. Їх мені дає Макс, побіжно розповідаючи про свої побажання. Другий етап – я п’ю таблеточку заспокійливого і сідаю працювати (сміється). Насамперед підбираю картинки для майбутньої обкладинки. Шукаю підхожі стокові фото, які потім міксую, щоб у мене вийшов ряд тематично об’єднаних картинок. Потім завантажую їх у програму, де роблю колаж, вирівнюю за перспективою, задаю кольорокорекцію, накладаю фільтри, текстури. Коли вимальовується картинка, переходжу в іншу програму і працюю зі шрифтами. Далі обкладинка летить на затвердження, я традиційно отримую перелік правок… І робота продовжується – ми пересуваємо, додаємо, прибираємо, аж поки результат не буде подобатися всім.

Після затвердження обкладинки роблю мокапи й все це летить на реліз. Останній етап – підготовка книги до друку, якою ми займаємося разом із Танею.

Що найважче в дизайні обкладинок?

Найважче – просто почати працювати над дизайном. Іноді я свідомо відтягую початок роботи, бо не маю уявлення, якою ця обкладинка має бути, не бачу її. Тому одразу розумію, що процес буде важким і тривалим. Але щойно починаю підбирати зображення, збирати референси, приходить натхнення і картинка поступово формується. Інколи я бачу обкладинку одразу, тоді мені хочеться якомога скоріше почати її створювати.

Розкажи про роботу над першою обкладинкою книги для «Бородатого Тамарина». Наскільки це було складно?

Це була книга Майкла Маллейна «Верхи на шатлі». Тоді я працювала лише над створенням афіш. Тож коли Макс запропонував мені зробити обкладинку, я розхвилювалася, бо йшлося про відповідальну і, чесно кажучи, нелегку роботу. Я мала посадити астронавта на шатл, а шатл запрягти у вуздечку.

Але я дала собі установку: спробуй, якщо вдасться, буде круто, якщо ні, Таня і Макс знайдуть іншого дизайнера. Десь за тиждень надіслала перше прев’ю Максу, йому сподобалося. І тоді я зрозуміла, що буду робити ще й обкладинки. Звісно, Макс вніс купу правок (сміється), але фінальний результат був вартий усіх тих зусиль. Це досі моя одна з найлюбленіших обкладинок і книг «Бородатого Тамарина».

Якою була найскладніша обкладинка?

Звичайно, це обкладинка для книги «Вижити» (сміється). Я сама ледь вижила після неї. Пам’ятаю, як ми обговорювали дизайн і Макс почав натхненно розповідати, що має бути на цій обкладинці – Везувій вивергає лаву, Титанік плаває в океані, величезний T. Rex (тиранозавр) нападає на людину, а вона від нього втікає. Звісно ж, всі ці елементи повинні мати правильні пропорції і виглядати разом максимально реалістично. Я сиділа, уважно слухала його, кивала головою, а сама думала: «Як я маю це робити?».

Над цією обкладинкою я працювала досить довго – десь місяць. Для того, щоб сформувати картинку, брала реальні фото Везувію, Титаніка, тиранозавра, колажувала їх у фотошопі – створювала композицію. Пізніше, коли ми затвердили розташування всіх елементів та перспективу, почала ілюструвати обкладинку. Важко було й тому, що це перша ілюстрована обкладинка для «Бородатого Тамарина». І ми мали підібрати стилістику, в якій будемо її подавати. Спершу я ілюструвала обкладинку в зовсім інших тонах – червоно-чорних. Потім ми від них відмовилися і взяли ті, які вже побачили читачі.

Попри складнощі роботи над цією обкладинкою, вона вийшла багатошаровою, динамічною і реалістичною, як ми й задумували. І я з нетерпінням чекаю на вихід цієї книги друком.

За що любиш «Бородатого Тамарина», окрім цікавих завдань і правок?

Прискіпливість до деталей – те, за що я обожнюю «Бородатого Тамарина». Кожна кома, крапочка, рисочка, гілочка повинні мати свої місця, повинні бути відкалібровані й відцентровані. Інколи це виносить мізки (сміється), але якщо без жартів, то надзвичайно цікаво й цінно створювати якісний продукт.

Пригадую, якось ми затвердили обкладинку «Неандертальця», я зробила мокапи і все разом ще раз надіслала Максу. Він подивився своїм пильним оком і каже: «Здається, зміщена назва». Мене це дуже здивувало, бо я все ж ніби перевірила перед відправкою. Йду, відкриваю у програмі, дивлюся – назва зміщена на 2 пікселі. На 2 пікселі! Як він побачив таке мізерне зміщення, просто не уявляю.

А ще я люблю «Бородатого Тамарина» за те, що тут відчуваю неймовірну підтримку і знаю, що мою роботу цінують. Тому мені хочеться рости й розвиватися з видавництвом далі, хочеться створювати той якісний продукт, якому немає рівних.